“Ми на острові Сальткрока”: канікули у стилі slow life

5/5 - (1 vote)

“Ми на острові Сальткрока” Астрід Ліндґрен – це літня історія, повна кольорів та відпочинку. Тут багато гумору, емоцій чи зустрічей з людьми – без смартфонів, Інтернету та сучасних технологій. Зустрічей віч-на-віч, слово в слово. Прекрасний світ, у який, після прочитання книги, хотілося б потрапити кожному.

Твори, в яких розповідається про відпочинок, читаються так само добре влітку, як і в будь-яку іншу пору року. Вони або ідеально вписуються в панівну атмосферу, або допомагають перетривати холодніші та коротші дні, даючи надію на довгоочікувані сонячні канікули. Саме такою для мене є ця книга.

“Ми на острові Сальткрока”, Астрід Ліндґрен

Перед тим, як розказати трохи про твір, на жаль, змушена зазначити, що українське видання цієї книги (Видавництво Рідна Мова) – просто нікудишнє! Не вчитуючись глибоко у текст (бо насправді знаю його дуже добре) я натрапила на майже 15 помилок. І боюсь, що справжній знавець української мови (яким я не є), віднайшов би більше.

Третина із них – поганий переклад. Наприклад, вживалися імена, яких не має у творі, або переплутані особи, які говорили. Інші помилки – граматичні та банально пропущені літери у словах. Склалося враження, що книгу віддали у друк без фінальної вичитки коректором.

Дуже сподіваюся, що колись буде перевидання твору, бо хочеться мати на поличці гарно відредагований екземпляр, який не соромно читати дітям. А поки просто НЕ РАДЖУ витрачати майже 300 грн на таку якість.

А тепер повернуся до нашого улюбленого твору від Астрід Ліндґрен…

Кожен з нас шукає ідеального способу провести відпустку, щоб набратися сил на цілий рік. Хтось їде на море, обирає шикарні курорти та нескінчені екскурсії. А комусь більше хочеться поїхати за місто – трохи далі від цивілізації, комп’ютерів та мобільних телефонів. Зануритися у такий актуальний зараз slow life та повністю відчути всю життєдайність природи. Згадаємо, що навіть кілька десятиліть тому, коли ще не було такого активного життя, як сьогодні, канікули у бабусі в селі завжди були омріяним відпочинком дітей.

Саме так зробив тато Мелькерсон, який зняв старий будиночок на острові Сальткрока. Початок, як і в житті часто буває, був нелегким: холодний дощ, зламана піч, дірявий дах, маленька надокучлива сусідка і повне розчарування. Але потім ставало тільки краще: щоденні пташині співи, купання в морі, розпалювання багаття, лазіння по деревах, похід на пасовище за молоком, намагання повернути красу старої ферми та тварини, багато тварин: не тільки собаки, корови, ягнята та оси, а й ручний ворон, власний кролик і навіть тюлень!

Кожен із родини знайшов щось для себе на Сальткроці. Мелькер – необмежений простір, щоб показатись у своїх улюблених чоловічих справах (хоча це зазвичай для нього закінчувалося погано). Малін – мир і романтичну красу природи. Йоган і Ніклас – компанію до шалених пригод, а наймолодший Пелле – улюблені тварини.

"МИ НА ОСТРОВІ САЛЬТКРОКА": КАНІКУЛИ У СТИЛІ SLOW LIFE
“Ми на острові Сальткрока”, Астрід Ліндґрен

Мрія родом із дитинства

«Ми на острові Сальткрока» це – тепла, жартівлива та меланхолічна історія про життя, його світлі та темні сторони. Книга про подолання втрат і страху, а також про важливість дружби. Це безумовно розповідь для всіх (не тільки для юних читачів), адже хто б не хотів знову зануритися у морі безтурботного дитинства?

Зізнаюсь, що Сальткрока із малечку був моїм омріяним місцем: море, ліс, мир, тиша, мало людей і ця необмежена свобода. Я роками шукала для себе такий “острів” і досі його не знайшла. Інколи у гірських подорожах мені здається, що там є щось дуже близького та подібного до Сальткроки, але не зовсім ще те. Тож я продовжую розшукувати далі…

Як і будь-яка гарна, класична дитяча література, книга не втрачає своєї чарівності з плином років. Рекомендую з усього серця!

Якщо тобі цікаво читати відгуки про Дитячі Книжки, підписуйся на розсилку блогу ЗАЧИТАНІ! Обіцяю не переказувати зміст книги, але додаватиму цікаву інформацію, яку завжди можна обговорити із малечею.

Розказати друзям:

Залишити коментар