Відгук на книгу “Вафельне серце”, Марія Парр

Нагадуючи скандинавську ідилію творів Астрід Ліндґрен, дитячу невинність, безтурботність та гумор найкращої якості, “Вафельне серце” Марії Парр, однак, оригінальне та неповторне. З перших сторінок воно захоплює увагу, як юних, так і дорослих читачів.

Той неперевершений дух скандинавської літератури, здається, мене захопив із головою. Після знайомства з широкою гамою пригод від шведських авторів, до мене в руки трапили книги норвезької письменниці Марії Парр. І хоч “Вафельне серце” відразу мені “запахло” свіжою випічкою, затишними посиденьками на морському узбережжі та довгими розмовами у гарній компанії. Але цього не вистачить, щоб описати цей неймовірний твір. Запропоновані історії виявилися дуже смішними, по-літньому теплими та чогось сильно навіяли спогади про власне дитинство.

Короткий зміст книги “Вафельне серце” Марії Парр

• ОРИГІНАЛЬНА НАЗВА: “Vaffelhjarte” / Maria Parr (норвезька мова)
• ІЛЮСТРАЦІЇ: Бу Ґаустад
• УКРАЇНСЬКЕ ВИДАННЯ: Видавництво Крокус
• РЕКОМЕНДОВАНИЙ ВІК: 9+

Уявіть віддалене скандинавське поселення. Це навіть не село, а лише кілька будинків, схованих у віддаленій бухті. Саме там у затоці Крихта-Матильда – невеличкій місцевості біля норвезького фіорду – щільність подій, насичених дитячою фантазією та нестримною цікавістю до світу, є, мабуть, найвищою у світі.

Тут катаються на санях до струсу мозку з летючою куркою №7, ризикують життям та витягають друга із сараю, який у вогні. Пожежу гасять дощем рідкого гною, тварин набивають на баржу, щоб перевірити, що було з Ноєм та його ковчегом.

Ось чому вимерли динозаври, Трілле. Вони потопилися. У Ноя не вистачило для них місця.

“Вафельне серце”, Марія Парр

Оповідач та один із двох головних героїв – це хлопчик, на ім’я Трілле, але насправді головною майже всіх дитячих пригод є його сусідка та подруга Лена Лід. Ви будете зачаровані його розповіддю про життя у своєму поселенні, його любов до сім’ї та вірність непростому найкращому другові.

… у Лени зелені очі й сім веснянок на носі. Вона худенька. Дідусь каже, що вона не дівчина, а кінь, і зовні схожа на велосипед.

“Вафельне серце”, Марія Парр

Теми для обговорення з дітьми після прочитання “Вафельного серця”

Книга норвезької письменниці Марії Парр – “Вафельне серце” – це мудра і зворушлива історія про дружбу, про силу бажань, смуток і щастя. Про те, як бачити світ у всіх його барвах. Про переживання емоцій та дорослішання, щоб їх нарешті зрозуміти. Про те, що великі бажання можуть збуватися, хоча по дорозі до них буває не тільки весело, але й сумно, гірко, а іноді ще й небезпечно.

Безпека життєдіяльності дітей

Перше, що впало в око мені – мамі з дітьми – це травми. Численні струси, про які згадують неодноразово. Рука в гіпсі. Подряпини та поверхневі рани. Одна вітрянка. Але попри все, книжка дуже цікава і весела. Іноді важко уявити її, як таку, що читають перед сном.

Однак є й тривожні моменти, сповнені напруги. Вищезгадані травми у Трілле та Лени зазвичай трапляються саме після таких випадків.

Повна і неповна сім’я

Мені сподобався той факт, що у Трілле показана велика сім’я. Батьки, які люблять одне одного. Троє братів і сестер, один з яких усиновлений і це є звичайною ситуацією для цієї скандинавської родини. А також дідусь, який є невід’ємною частиною їхніх сімейних буднів.

З іншого боку, Лена живе з матір’ю-одиначкою. Спочатку вона погоджується з цим, але згодом починає запитувати, чому в неї немає тата.

Релігія

Цікавим теж у цій книжці є мотив про зображення Ісуса. Бабуся Трілле зберігає спеціальну картинку Ісуса, щоб нагадувати не хвилюватися: він все контролює. Після її смерті Трілле дозволено вибрати собі будь-що з усього дому. Вибір падає саме на особливу картинку. Відтоді вона стає джерелом розради як для нього, так і для Лени: нагадування про те, що за ними хтось наглядає. Несподівано бачити таке у дитячій книжці.

Чого навчає дитяча історія від Марії Парр

Цей твір трохи нагадав мені книгу “Ми на острові Сальткрока”. Як і там, у затоці Крихта-Матильда печаль і радість ходять разом. Поряд зі смішними речами, трапляється і смуток. Як у житті.

Прекрасна Норвегія є приголомшливим фоном для цієї історії про дружбу дитинства, сімейне товариство та подолання втрати.

Десь між божевільними дитячими іграми та подальшими струсами Лени помирає тітка-бабуня, сестра дідуся та кохана названа бабуся Трілле. Хлопчик має можливість спостерігати, як його родина справляється з горем різними способами. І він теж має змиритися з втратою та знайти способи пробудити надію.

Старий сусід мусить поїхати в будинок для пристарілих. А Лена на деякий час повинна залишити бухту. Трілле сумує, але, як пояснює дідусь:

Розумієш, Тріллуню, якщо хтось сумує через те, що йому не вистачає якоїсь людини, то це означає, що він ту людину любить. А любити когось – найкраще у світі почуття. Ті, за ким ми тужимо, живуть ось тут, – він гупнув себе кулаком у груди так, що аж хруснуло.

“Вафельне серце”, Марія Парр

Обов'язково прочитайте: Чому варто перечитати дитячі книги у дорослому віці

Коли, зворушена і задоволена, я прочитала «Вафельне серце» від Марії Парр до останньої крапки, мені стало сумно, що книжка закінчилася. Важко розлучитися із затокою Крихтою-Матильдою, коли ти пізнаєш її мешканців. Але на поличці чекають ще дві книги цієї авторки – “Воротар та море” і “Тоня Ґліммердал”. Тому я вже у передчутті нових пригод та емоцій.